На Аскольдовій Могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих —
На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

                                                                                                         Павло Тичина

                                                                                                   (Пам′яті тридцяти, 1918)

Сто років тому, 29 січня 1918 року нерівний бій біля невеликого містечка на Чернігівщині, хоч і не врятував Київ від захоплення більшовиками, проте став символом самопожертви українських юнаків. Відбулася одна з найтрагічніших подій в історії нашої країни.

З цієї нагоди, щоб вшанувати пам’ять українських студентів, які віддали своє життя аби захистити Київ від наступу більшовиків у Буринському районному  краєзнавчому музеї відбулося засідання "круглого столу" на тему: «100 років героїчного бою під Крутами, як символ стійкості і патріотизму українського народу». 

Участь у заході взяв голова Буринської районної державної адміністрації Василь Бойко, голова районної ради Євгеній Рябоконь, голова районної організації ветеранів Антоніна Кнуренко, голова громадської ради Петро Жук, керівники та головні спеціалісти структурних підрозділів райдержадміністрації, громадськість.

«300 молодих людей, що полягли в нерівному бою під Крутами – справжні герої, цвіт української нації. Але не слід забувати, що часто герої з’являються внаслідок чиєїсь безвідповідальності. Так і сталося 29 січня 1918 року. Молоді люди стали жертвами більшовицьких куль. Зрілі мужі не зуміли чи не захотіли стати на захист столиці, виставивши попереду юнь, яка одержима ідеєю боронити рідну землю, без вагань пішла на смерть… А ті, хто їх послав, так і залишилися не осудженими історією…», - зазначив Василь Михайлович.

«У ті січневі дні більше нікому не було діла до оборони країни в не проголошеній війні з Радянською Росією. Усе боєздатне військо УНР «застрягло» на Полтавщині та Катеринославщині. Саме тому, щоб захищати столицю, створили  студентський  курень Січових Стрільців. Єдиними, хто наважився вступити в бій, стала молодь  гімназій, університетів  Володимира та Українського Народного, Політехнічного інституту. Їх було триста. Проти них тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій», - зазначив Микола Миколайович Кононенко, директор музею.

Усі учасники заходу брали участь в обговоренні.

П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.

Студентам, на жаль, не вдалося стримати натиск більшовиків, вони загинули заради майбутнього своєї Батьківщини.

На карті Європи народжувалася нова країна, але у свободи була своя, дуже висока ціна. Молоді пішли на боротьбу за ідеї. Платою їм стала воля для рідного краю, а також імена на мармуровій плиті.

За ту трагічну сторінку нашої історії, віддало життя десятки молодих людей.  Мужні воїни поховані на Аскольдовій могилі у Києві. Серед них відомі прізвища лише 20 осіб: Олександр Шерстюк, Андрій Соколовський, Сірик, Микола Лизогуб, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу)…

Ми повинні цінувати те, що маємо зараз, адже що, Герої Крут боролися даремно? Мужність цих відважних людей буде в нашій пам’яті завжди. Відважні, хоробрі юнаки стояли до останнього, але все ж таки їх чекав неминучий  трагічний фінал. Нам потрібно вивчати та знати історію. Низький уклін могилам Героїв. Вічна їм слава.