ІСТОРІЯ ПОТРІБНА ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО: ДО 127-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ НАШОГО ЗЕМЛЯКА П. М. ПОПОВА
Днями у методичному центрі центральної районної бібліотеки відбулося засідання краєзнавчого клубу «Буриніка» ім. П. М. Попова на тему «Павло Миколайович Попов – дослідник та зберігач історії рідного краю» з метою вшанування його пам’яті.
Павло Миколайович – вчений, член-кореспондент Академії Наук УРСР (з 1939 року), доктор філологічних наук, професор, фольклорист, мистецтвознавець, літературознавець, словіст, книгознавець, спеціаліст різнопланового творчого діапазону, Ім’я його добре відоме широкому науковому загалу України і далеко за її межами.
Життєвий і творчий шлях ученого тісно пов’язаний з Буринщиною, зокрема селами Черепівкою, де він народився, та Миколаївкою.
Мені ж, як бібліотечному працівнику, звичайно, хочеться зауважити, що у 1929 році П. М. Попов був обраний завідувачем відділу рукописів Державної публічної бібліотеки УРСР (нині – Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського). Внесок Павла Миколайовича Попова у розвиток бібліотеки важко переоцінити. Ім’я П. М. Попова нерозривно пов’язане з її історією. Він був людиною, як він сам писав: «всіма силами і засобами сприяла розширенню і збагаченню її фондів”. Там він працював до 1934 року, докорінно реорганізуючи відділ, згруповуючи в окремий підрозділ величезну кількість цінних рукописних пам’яток. У 1967 році Павло Миколайович передав до Національної бібліотеки ім. Вернадського власну бібліотеку з 22 тисяч одиниць, 11 безцінних стародруків, особистий архів рукописів – 7795 одиниць, щоб зберегти для нащадків відомості та документи про історію рідного краю.
У листі до Голови Бібліотечної комісії при Президії АН УРСР академіка І. К. Білодіда, датованому 10 жовтня 1967 р., він, зокрема, зазначав: «Вся моя научная и педагогическая деятельность была связана с книгой, любовь к которой у меня была и остается безграничной. Мною собрана большая и очень ценная библиотека, на создание которой я не жалел ни сил, ни времени, ни материальных затрат». Особливо цінна частина фонду П.М. Попова – це зібрана ним колекція рукописних книг, літературних, історичних матеріалів, архівних документів, листів, образотворчих матеріалів: малюнків, гравюр, ксилографічних і мідних відбитків, портретів, репродукцій, карт, планів, видів Києва та інших міст тощо. Наукова спадщина П. Попова охоплює понад 300 цінних досліджень з різних галузей української науки.
Талановито поєднуючи в собі якості глибокого науковця-дослідника і педагога, справжнього вчителя і вихователя молоді, Попов мав видатні заслуги в галузі підготовки кадрів. Суворо вимогливий, і в той же час по-батьківському добросердечний, Павло Миколайович щедро передав свій науковий досвід студентам, аспірантам, готуючи цим гідну заміну вчених.
На засіданні були присутні члени клубу «Буриніка» - краєзнавці, а також поціновувачі історії рідного краю, представники органів державної влади та місцевого самоврядування: перший заступник голови Буринської райдержадміністрації Валентина Олександрівна Перепелиця, заступник голови районної ради Леонід Іванович Білик, заступник міського голови Руслан Іванович Жук, начальник відділу культури і туризму Буринської РДА Микола Іванович Дишковець.
Основними доповідачами на заході були директор Буринського районного краєзнавчого музею М. М. Кононенко та голова Сумської міської громадської організації «Сумщина-світ», культурно-просвітницької Фундації ім. Давида Бурлюка та Буринського земляцтва Олександр Максимович Капітоненко.
Виступ Миколи Миколайовича Кононенка розкрив маловідомі біографічні дані про життєвий шлях Павла Миколайовича Попова презентуючи фотоматеріали із фонду музею. Для присутніх було цікаво познайомитися із представленими матеріалами.
Доповідь Олександра Максимовича Капітоненка була побудована на праці П. М. Попова «Спогади Варвари Миколаївни Кавкасідзе з історії села Миколаївки та навколишніх сіл колишнього Путивльського повіту Курської губернії, а тепер Буринського району Сумської області». Краєзнавець відшукав, розшифрував та переклав на українську мову дані матеріали і познайомив із ними присутніх на заході. Особливо цікаво для краєзнавців було дізнатися із спогадів Варвари Кавкасідзе не лише про родину Попових, а й про розвиток культури нашого краю на початку 20 століття.
В обговоренні теми взяли участь художник-графік М. М. Бондаренко, краєзнавець А. Д. Заступ. Перший заступник голови Буринської райдержадміністрації В. О. Перепелиця щиро подякувала Олександру Максимовичу за вагомий внесок у розвиток краєзнавства Буринщини. «Щоразу, відвідуючи районну бібліотеку, я дізнаюся щось нове для себе і виходжу зі стін книгозбірні із певним багажем знань», - зауважила Валентина Олександрівна.
Із заключним словом виступив Микола Іванович Дишковець. Він зазначив, що Павло Миколайович Попов залишив величезну спадщину наукових досліджень, але велика частина яких ще варта подальшого вивчення та висвітлення. Так історично склалося, що день народження П. М. Попова співпадає із Днем пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира Святославовича та Днем Хрещення Київської Русі-України. Це символічне свято є днем нашої вищої, духовної єдності – єдності національної. Утвердження в нашому народі християнства стало справжнім стержнем, довкола якого сформувалася наша духовність, виховалися десятки поколінь, які гідно несли традиції народу, серед яких повага до ближнього та любов до Бога. Начальник відділу культури і туризму запропонував учасникам заходу відвідати пам’ятний знак знищеним православним храмам Буринщини, бо духовна спадщина, яка була зруйнована тоталітарним режимом, відроджується в незалежній Україні. Вдячні земляки поклали живі квіти та сфотографувалися на згадку про цікаву зустріч.
Директор Буринської РЦБС, Анна Лук’янцева